ІСТОРІЯ МОЄЇ ШКОЛИ

Хто не знає минулого, той не вартий майбутнього

М. Рильський

Перша школа в селі була відкрита у 1886 році. Це була «двокласна» церковно-приходська школа на 60 учнів. Дві-три години на день читався «Закон Божий». Вчителем і директором цієї школи до 1930 року був Самойленко Іван Микитович. Школа проіснувала до 1934 року.
У 1930 – 1933 роках в Чаплинці була тільки початкова школа (1 – 4 класи). Учні 5 – 6 класів навчалися в Кимбурзькій школі. Учні 7 класу відвідували школу в с. Першотравенка (колишня назва Слобода Суха).
Класним керівником найстарших дітей школи у 1937 році була Лук’яненко Олена Семенівна.фото


Посаду директора школи, починаючи з 1930 року займали такі вчителі:
Синявський Федір Іванович (1930 р.)
Ступак Тимофій Васильович (1938 р.)
Губенко Петро Гнатович (1938-1941 р.р.)
Лук’яненко Михайло Данилович (1948 р.)
Гречанов Іван Юхимович (1949 р.)
Федосієнко Павло Григорович (1950 – 1951 р.р.)
Понежа Іван Омелянович (1951-1962 р.р.)
Єфименко Микола Лукич (1962-1963 р.р.)
Ягольник Митрофан Петрович (1963-1968 р.р.)
Василенко Надія Луківна (1968-1996 р.р.)
Власенко Петро Каленикович (1996-2000 р.р.)
Щербина Тетяна Петрівна (2000 р.)

До Великої Вітчизняної війни у Чаплинській середній школі було чотири випуски.
Перший випуск був у 1938 році.фото

Другий випуск – 1939 рік. Гордістю цього класу став Хоменко Василь Ілліч, замісник декана філологічного факультету ДДУ, пізніше - Сімферопольського державного університету…фото
Його пізнавали здалеку: високий, ставний, у вишитій сорочці, швидкі впевнені кроки… А яка лагідна, багата мова його! Говорив тихо, спокійно, влучно… Був душею студентів.

Третій випуск – 1940 рікфото
Четвертий випуск 1941 рік...фото
22 червня однокласники зібралися у хаті Ніни Компанієць, щоб відсвяткувати закінчення школи. І раптом на порозі – Віктор. Блідий. Очі блищать. Чоло спітніле. І страшне, незрозуміле слово:
- ВІЙНА!
- Ми клянемося, що ніколи не скоримося ворогові. Де б ми не були, робитимемо все, щоб наблизити День Перемоги.
Пішли на фронт Кузьма Березень, Григорій Юрченко, Василь Кібка, Іван Лелека, Іван Ягольник, Іван Чимшит. А Віктору Нежумирі не було й сімнадцяти.
Чулися гучні сплески пострілів, торохтіння кулеметних черг. Розліталося вщент віконне скло. А вранці вулицями села зграями ходили фашисти, охороняючи концтабір військовополонених. Сотні солдат томилися за колючим дротом.
Увечері біля старого млина зібралися Іван Стрижка, Федот Прибиток, Яків Цюцюра. Вони зібралися таємно. Піднявся Віктор:
- Перше засідання підпільної групи «Винищувач» вважаю відкритим. Мета – боротьба з фашистами. Завдання – визволити якомога більше полонених.
Кожну ніч у концтаборі зникали в’язні. Підпільникам допомагали Ніна Компанієць, Люба Лознякова, Валя Козин, Коля Ступак, Володя Паршин,
Олена Лесюкевич. Фашисти збилися з ніг. Кожного ранку в хатах робили обшуки. А «винищувачі» діяли…
На жаль ця група проіснувала недовго. ЇЇ було викрито. І всі вони були розстріляні у 1942 році в с. Петриківка.